Старі католицькі костели – свідчення мультинаціонального та різноконфесійного минулого Галичини. На жаль, більшість з них напівзруйновані. Найцікавішими зразками є костел Святої Марії Магдалини у Вовкові, споруджений 1924 року у стилі арт-деко, неоготичний костел Матері Божої Ченстоховської 1913 року та костел в селі Підтемне з 30-х років минулого століття.
Костел Святої Марії Магдалини у Вовкові
Автор – архітектор Броніслав Віктор. Один з найбільших костелів Галичини було освячено було споруджено на місці старого храму і освячено 27 жовтня 1929 року. В часі радянсько-німецької війни в липні 1944 р. Вовків кілька разів переходив з рук у руки воюючих сторін. Внаслідок артилерійських пострілів храм зазнав пошкодження, а в результаті попадання бомби була зруйнована плебанія святині.
В квітні 1946 р. парафіяни залишили Вовків переїхавши до Польщі. Костел замінили на церкву, а в 1948 – на колгоспний склад, де зберігали мінеральні добрива.
Храм розташований на підвищенні. Будівня несиметрична в плані і багата на дрібні деталі, мурована з цегли, вівтарем спрямована на південь. Корпус костелу творить нава, до якої прилягають два ряди бічних каплиць. Від заходу до стін нави і вівтаря прибудована захристія
Костел за своїми розмірами є одним з найбільших в Галичині (в схематизмах зазначається, що в костелі були дерев’яні лавки на 200 осіб). Дослідники вважають храм найяскравішим представником своє доби в стилі ар-деко.
У цьому костелі свого часу знімали перший український детектив «Злочин з багатьма невідомими» за мотивами твору І. Франка. А що до самого Франка, то письменник любив тут відпочивати, ходив сюди з друзями зі Львова пішки – навпростець. Його дружина провела тут усе літо, коли була вагітна старшим сином.
Сьогодні будівля знаходиться в стані руїни. З дороги споруда виглядає спавді велично і розкішно, але насправді костел дуже постраждав. Частина покрівлі даху відсутня, а місцями є наскрізні отвори. На стінах святині видно сліди руйнувань під час наступу радянських військ. Збоку від головного входу є циліндрична прибудова, яка колись завершувалась куполом – це гвинтові сходи на балкон другого поверху всередині. Нічого не залишилося і в самому храмі, те що уціліло зараз зберігається в костелах Польщі.
Костел Матері Божої Ченстоховської в Демні
Фото: Кравченко Ганна
Неоготичний костел Матері Божої Ченстоховської збудований місцевими жителями з блоків місцевого пісковика в 1913 році та є однією з визначних пам’яток Демні.
В другій половин ХVІ ст. Демня входиладо складу львівського староства, а в ХVІІ – дроговизького. Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. маєток був власністю Фундації графа Станіслава Скарбека (Zaklad Sierot i Ubogich w Drohowyżu), повсталої 1843 р. Початково місцеві римо-католики належали до парафії в Миколаєві. Перед Першою світовою війною було розпочато справу з утворення в Демні окремої парафії.
По закінченні війни постала парафіяльна експозитура, а в 1935 році окрема парафія в рамках стрийського деканату, до якої належали села Черкаси, Дроговиж, Глуховець, Гонятичі, Кагуїв, Луб’яни, а також Горбачі.
Завдяки старанням миколаївського пароха Войцеха Войновського Львівська консисторія у 1911 році погодилася на зведення у Демні каплиці (а з часом філіального та парафіяльного костелу). Фінансувалося будівництво за рахунок пожертв вірян і вже наступного року постали мури храму Матері Божої Ченстоховської. Проте на більше забракло коштів.
У 1913 році для завершення будівництва костелу у Демні було отримано дотацію від консисторії та намісництва у Львові і у серпні того ж року храм засклепили. Проте зміна пароха в Миколаєві призупинила будівельні роботи і храм стояв без даху, хорів та підлоги, а новий парох Антон Баре скаржився на нестачу коштів та проєкту, який зник «у мулярів».
У травні 1914 року, після отримання дотації від консисторії роботи було відновлено, тож перед початком Першої світової війни каплицю було збудовано і в ній розпочалися богослужіння. В кінці 1914 року святиню було пошкоджено російськими військами, але на щастя храм «вдалося врятувати від повного руйнування».
У 1916-1917 роках у Демні квартирувало австрійське військо, вояки якого відремонтували каплицю, а якийсь «вояк-художник» помалював святиню всередині. У 1918-1920 рр. в Демні було збудовано плебанію.
В інтер’єрі храму на 1939 р. поміж іншим був дерев’яний вівтар з образом Матері Божої Ченстоховської, дерев’яний амвон, сім лав, Стації Хрестової дороги, десять образів.
Костел Матерії Божої Ченстоховської у Демні було закрито в 1945 році, у 1960—х роках тут містився колгоспний склад, а в 1984 р. –шкільний гімнастичний зал. Саму школу було розташовано в плебанії.
У 1989 році відремонтовано дах костелу, а у 1990 ліквідовано гімнастичний зал. У 2007 р. від старості впав хрест храму.
Всередині костелу збереглися рештки помалювань. На склепінні пресбітерію Голуб Святого Духа, рослинні декорації, в аркаді нагорі дата «1917», оздоба геометричними мотивами.
І хоча зараз святиня пустує у серпні 2020 році, щоб привернути увагу до збереження національної культурної спадщини України в рамках проєкту “Під зорею Пінзеля” в костелі Матері Божої Ченстоховської у Демні Перший театр зіграв виставу “Pentecost”.
Костел в селі Підтемне
Фото: Ірина Милінська
Перша документальна згадка про Підтемне датується 19 січня 1476 року. У 1626 році згадуться як містечко з магдебурзьким правом. Мало замок і навіть укріплений монастир бенедиктинок, від яких не залишилось навіть руїн. У 80-х роках ХІХ століття Підтемне вже було селом (менше чотирьох сотень мешканців, більшість яких були українцями). Нині ж тут не набереться навіть і сотні селян.
Католики латинського обряду села належали до парафії св. Валентина у Раковці. За майже століття, від середини ХІХ століття по 30-ті роки ХХ століття їх чисельність зросла від 130 осіб до двох з половиною сотень. Можна із впененістю сказати, що філіальна мурована каплиця у Підтемному була споруджена у другій половині 30-х років, оскільки в схематизмі Львівської архідієцезії за 1936 рік про неї немає жодної інформації.
І, швидше за все, храм не встигли оснастити та освятити. Після переселення до Польщі у 1946 році парафіян-поляків каплицю зачинили, а пізніше в ній облаштували сільський клуб. Нині вона пустує, двері зачинені, вікна вибиті. А в останні роки на каплиці навіть було встановлено хрести.
