-
Протяжність
25 км -
Тривалість
7 годин
Що ви там побачите?
Давні ліси, праісторичні кургани, зниклі села, колишні німецькі поселення, джерела і озера.
Опис маршруту
Розпочинається мандрівка у селі Красів. Саме село розташоване у долині біля лісу.
У другій половині XVIII століття до Красова приїхало багато німецьких переселенців, вони жили на вулиці, яка сьогодні називається Кольонія. Поселення називалося Райхенбах. На в’їзді в село є стара вапнярка, яка належала німецькій родині, а на сусідній вулиці – пам’ятний знак родинам.
Далі – мандрівка лісом переважно територією регіонального ландшафтного парку “Стільське горбогір’я“. Зовсім недалеко від початку шляху – залишки фундаменту панської хати та садів, серед хащів – залишки фігури Матері Божої невідомого скульптора, яку “Львівське Опілля” планує дослідити та реставрувати.
Унікальність лісу помітна вже на початку маршруту – біля буків росте плющ, хоча це в природі трапляється вкрай рідко.
На лісових озерах, до яких підходимо незабаром, можна відпочити, покупатись, перекусити, порибалити.
Далі за озерами – залишки лісового будинку відпочинку для верхівки обкому компартії СРСР. Рівні ряди старезних туй свідчать про колись охайне подвір’я.
Згодом на маршруті можна напитися холодної свіжої води з джерела, яке витікає просто з-під кореня старого дерева.
Вирушаємо до зниклих поселень – колись польських сіл Медзяки та Гутиська. Там – залишки фундаментів, садів, залишки костелу серед лісу та цвинтаря у хащах. На надгробках, порослих мохом, можна прочитати прізвища родин, похованих там.
Історія Медзяків та Гутиськ, як і Тарасового Хутора (далі за маршрутом) – непроста та трагічна. Польсько-українська партизанська війна, яка тривала на Волині та Галичині у 1943-1944 роках, забрала немало життів як бійців підпільних армій, так і мирних мешканців.
Маршрут проходить через мисливські угіддя, час від часу ви зустрічаєте місця годівлі для тварин, можете зустріти і самих тварин – здебільшого зайців, косуль та кабанів.
Ліс вздовж маршруту практично незайманий. Дерева, які падають від старості, залишаються в лісі, утворюючи цілісну екосистему з молодими деревами, та стають прихистком для місцевої фауни. Глибокі дебри ранньою весною повністю зацвітають лісовими квітами, а влітку – високими травами.
Далі – йдемо вздовж могильника з 6 курганів, який датують кінцем III-II тисячоліття до нашої ери. У курганах знайшли сліди могильних ям із залишками кісток та кераміки. Археолог Ігор Свєшніков вважає, що вони залишені скотарськими племенами. Їхні розміри свідчать про високий статус похованих там померлих.
Наприкінці маршруту – пам’ятний хрест у зниклому Тарасовому хуторі, де розстріляли кілька десятків місцевих українців, що стало приводом для акцій помсти щодо польських сіл з боку українських партизанів.
Завершуємо наш маршрут в селі Лопушна на Гостьовому ранчо “Скарбова гора”. Там ви можете скуштувати страви смачної місцевої кухні, спробувати наливки з опільських ягід та залишитись на ніч, якщо наливки зроблять свою справу, і ви вирішите взяти собі додатковий вихідний
Трек: https://bit.ly/2Xjj9k5
Точки маршруту
Залишки панської хати
Зовсім недалеко від початку шляху – залишки фундамента панської хати та садів, серед хащів – залишки фігури Матері Божої невідомого скульптора
Букові ліси
Унікальність лісу помітна вже на початку маршруту – біля буків росте плющ, хоча це в природі трапляється вкрай рідко
Лісові озера
На лісових озерах, до яких підходимо незабаром, можна відпочити, покупатись, перекусити, порибалити.
Джерело
Напитися свіжої холодної смачної води, вмити лице на середині шляху – можна з джерела. Воно тече просто з-під кореня старого дерева.
Місце обіду
Дуже радимо перекусити, дорога довга:) Ми знайшли ідеальне місце для перепочинку.
Зникле село Гутиско
Вирушаємо до зниклих поселень – колись польських сіл Медзяки та Гутиська. Там – залишки фундаментів, садів, залишки костелу серед лісу та цвинтаря у хащах. На надгробках, порослих мохом, можна прочитати прізвища родин, похованих там.
Історія Медзяків та Гутиськ, як і Тарасового Хутора (далі за маршрутом) – непроста та трагічна. Польсько-українська партизанська війна, яка тривала на Волині та Галичині у 1943-1944 роках, забрала немало життів як бійців підпільних армій, так і мирних мешканців.
Тарасів хутір
Наприкінці маршруту – пам’ятний хрест у зниклому Тарасовому хуторі, де розстріляли кілька десятків місцевих українців, що стало приводом для акцій помсти щодо польських сіл з боку українських партизанів.
Напишіть нам, що думаєте про цей маршрут на нашій FB-сторінці.