Давніми буковими лісами

  • Протяжність

    25 км
  • Тривалість

    7 годин

Що ви там побачите?

Давні ліси, праісторичні кургани, зниклі села, колишні німецькі поселення, джерела і озера.

 

Опис маршруту

Розпочинається мандрівка у селі Красів. Саме село розташоване у долині біля лісу.

У другій половині XVIII століття до Красова приїхало багато німецьких переселенців, вони жили на вулиці, яка сьогодні називається Кольонія. Поселення називалося Райхенбах. На в’їзді в село є стара вапнярка, яка належала німецькій родині, а на сусідній вулиці  –   пам’ятний знак родинам.

Далі  –   мандрівка лісом переважно територією регіонального ландшафтного парку Стільське горбогір’я. Зовсім недалеко від початку шляху  –   залишки фундаменту панської хати та садів, серед хащів  –   залишки фігури Матері Божої невідомого скульптора, яку Львівське Опілля планує дослідити та реставрувати.

Унікальність лісу помітна вже на початку маршруту  –   біля буків росте плющ, хоча це в природі трапляється вкрай рідко.

На лісових озерах, до яких підходимо незабаром, можна відпочити, покупатись, перекусити, порибалити.

Далі за озерами  –   залишки лісового будинку відпочинку для верхівки обкому компартії СРСР. Рівні ряди старезних туй свідчать про колись охайне подвір’я.

Згодом на маршруті можна напитися холодної свіжої води з джерела, яке витікає просто з-під кореня старого дерева.

Вирушаємо до зниклих поселень  –   колись польських сіл Медзяки та Гутиська. Там  –   залишки фундаментів, садів, залишки костелу серед лісу та цвинтаря у хащах.  На надгробках, порослих мохом, можна прочитати прізвища родин, похованих там.

Історія Медзяків та Гутиськ, як і Тарасового Хутора (далі за маршрутом)  –   непроста та трагічна. Польсько-українська партизанська війна, яка тривала на Волині та Галичині у 1943-1944 роках, забрала немало життів як бійців підпільних армій, так і мирних мешканців.

Маршрут проходить через мисливські угіддя, час від часу ви зустрічаєте місця годівлі для тварин, можете зустріти і самих тварин  –   здебільшого зайців, косуль та кабанів.

Ліс вздовж маршруту практично незайманий. Дерева, які падають від старості, залишаються в лісі, утворюючи цілісну екосистему з молодими деревами, та стають прихистком для місцевої фауни. Глибокі дебри ранньою весною повністю зацвітають лісовими квітами, а влітку  –   високими травами.

Далі  –   йдемо вздовж могильника з 6 курганів, який датують кінцем III-II тисячоліття до нашої ери. У курганах знайшли сліди могильних ям із залишками кісток та кераміки. Археолог Ігор Свєшніков вважає, що вони залишені скотарськими племенами. Їхні розміри свідчать про високий статус похованих там померлих.

Наприкінці маршруту  –   пам’ятний хрест у зниклому Тарасовому хуторі, де розстріляли кілька десятків місцевих українців, що стало приводом для акцій помсти щодо польських сіл з боку українських партизанів.

Завершуємо наш маршрут в селі Лопушна на Гостьовому ранчо “Скарбова гора”. Там ви можете скуштувати страви смачної місцевої кухні, спробувати наливки з опільських ягід та залишитись на ніч, якщо наливки зроблять свою справу, і ви вирішите взяти собі додатковий вихідний

Трек: https://bit.ly/2Xjj9k5

Точки маршруту 

Залишки панської хати

Зовсім недалеко від початку шляху  –   залишки фундамента панської хати та садів, серед хащів  –   залишки фігури Матері Божої невідомого скульптора

 

Букові ліси 

Унікальність лісу помітна вже на початку маршруту  –   біля буків росте плющ, хоча це в природі трапляється вкрай рідко

 

Лісові озера

На лісових озерах, до яких підходимо незабаром, можна відпочити, покупатись, перекусити, порибалити.

 

Джерело 

Напитися свіжої холодної смачної води, вмити лице на середині шляху  –   можна з джерела. Воно тече просто з-під кореня старого дерева.

 

Місце обіду 

Дуже радимо перекусити, дорога довга:) Ми знайшли ідеальне місце для перепочинку.

 

Зникле село Гутиско 

Вирушаємо до зниклих поселень  –   колись польських сіл Медзяки та Гутиська. Там  –   залишки фундаментів, садів, залишки костелу серед лісу та цвинтаря у хащах.  На надгробках, порослих мохом, можна прочитати прізвища родин, похованих там.

Історія Медзяків та Гутиськ, як і Тарасового Хутора (далі за маршрутом)  –   непроста та трагічна. Польсько-українська партизанська війна, яка тривала на Волині та Галичині у 1943-1944 роках, забрала немало життів як бійців підпільних армій, так і мирних мешканців.

 

Тарасів хутір

Наприкінці маршруту  –   пам’ятний хрест у зниклому Тарасовому хуторі, де розстріляли кілька десятків місцевих українців, що стало приводом для акцій помсти щодо польських сіл з боку українських партизанів.

Напишіть нам, що думаєте про цей маршрут на нашій FB-сторінці.